Узагальнення судової практики за главою 18 КПК «Запобіжні заходи, затримання особи»

Чинним КПК України вперше введено поняття «слідчий суддя», яким відповідно до п. 18  ч.1 ст. 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

     – з 20.11.2012 року по 30.06.2013 року в провадженні судів Погребищенського районного суду Вінницької області перебувало  139 клопотань органів досудового розслідування:

-         про тимчасовий доступ до речей та документів: 63;

-         про арешт майна: 6;

-         про застосування  запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання: 64

-         про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту: 2;

-         про обшук: 4;

     Таким чином, найбільшу кількість справ, розглянутих слідчими суддями   складають справи за клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

     Поняття «заходи забезпечення кримінального провадження» чинним КПК вводиться вперше. Ці заходи застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених  КПК.

скасування запобіжних заходів

     Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1)      особисте зобов’язання;

2)      особиста порука;

3)      застава;

4)      домашній арешт;

5)      тримання під вартою.

      При вивченні судової практики слідчих суддів встановлено, що у більшості випадків підозрюваним та обвинуваченим обираються запобіжні заходи у виді:

-          особистого зобов’язання –98 % від загальної кількості рішень про обрання запобіжний заходів,

-          домашнього арешту – 2 % від загальної кількості рішень про обрання запобіжний заходів.

     З проведеного узагальнення вбачається, що переважна кількість рішень слідчих суддів у сфері застосування запобіжних заходів стосувалася обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

     На відміну від КПК 1960 року колишній запобіжний захід, який застосовувався слідчими під час досудового слідства у кримінальних справах - підписка про невиїзд трансформовано новим КПК в особисте зобов’язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, деякі з яких раніше не могли покладатися на особу, до якої було застосовано підписку про невиїзд або інші запобіжні заходи не пов’язані з триманням під вартою.

     Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

     Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

     За результатами застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, слідчі судді покладали на підозрюваних зобов’язання, передбачені лише ст. 194 КПК України, найпоширенішими з яких є прибуття до слідчого за першою вимогою, не відлучатися із населеного  пункту, в якому підозрюваний зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду та повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

     Новелою у чинному КПК є такий вид запобіжного заходу як домашній арешт. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

    Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ст. 181 КПК).

    Таким чином, домашній арешт є альтернативою триманню під вартою. Виходячи з ідеї нового Кодексу та переліку запобіжних заходів, домашній арешт застосовується у тих випадках, коли застава є занадто м’яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

     У разі вчинення особою однієї з перерахованих дій це буде підставою для зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою. Вказане є додатковим "стимулом" для особи, до якої він застосовується.

    Особливих проблемних питань, при розгляді клопотань вказаної категорії, як зазначають слідчі судді, в них не виникало.

Голова Погребищенського
районного суду                                                                           О.Г. Бойчук

   Вик. Янівець Т.О.